Перемога: проста стратегія. Посібник для активістів

Мета будь-якої політичної сили – перемога. Але більшість політпроектів створені переможеними.  Більш того, влада користується цими проектами, щоб розвалювати будь-які протестні рухи. Проте, існують прості кроки, які можна легко реалізувати, для того щоб стати переможцем. Які саме ці кроки – у моєй програмній статті.

Матеріал перемоги – активісти

Є дві категорії “українських активістів”:

  1. “а давайте ….”
  2. Та, яка розробляють наполеонівські плани.

Обидві об’єднують головне – немає сенсу комусь усі ці прожекти виконувати.

Тобто, суцільна маніловщина.

Чому так?

Тому що владні підараси працюють системно проти будь-якої сили, яка *має шанс* на консолідацію.

Ну й лідерів немає. Бо ті, хто так себе називають – або не лідери взагалі, або просто смокчуть тітьку у влади.

Що робити?

Організовуватися у малі групи і “качати м’язи”, досягаючи перемог – хоча б маленьких, але перемог.

Як робити?

1. Ставити перед собою завдання, які можливо виконати, і які мають конкретний результат, який можна помацати.

2. Популяризувати свої перемоги.

3. Шукати контакти з подібними переможцями для організації спільних дій і домовлятися про такі дії.

На жаль тільки так. Навіть у разі швидкого захоплення влади втримати її “ті, хто завжди переможені” будуть не у змозї. 

Залишається проблема – як це зробити. У групи повинний бути лідер. Якщо ви не лідер але маєте бажання щось, треба подивитися навколо.  Може, хтось поруч і є тим самим лідером, з яким ви готові перемагати. Або спробуйте стати лідером самотужки. Перемагайте. Демонструйте, що ви – переможець. Що перемога – це нескладно.

Чому перемоожені не цікаві нікому?

Головне – зрозуміти, що переможені нікому не цікаві. Люди тягнуться до сили. Приклад – президент Порошенко. Він постійно перемагає. Інша справа, що його перемоги – це знищення української державності. Тому, для того, щоб перемогти всю державну машину, треба мати СИСТЕМНУ силу, яка може це зробити. І потім утримати владу.

Нікому не цікаві нитики, які весь час тільки констатують факти. Бо єдине, що вони намагаються отримати – це якесь співчуття до скрутної ситуації, в якій вони опинилися. Почуття тих, хто це бачить – допомогти однією копійчиною (у найкращому випадку), потім пройти далі і забути назавжди.

Перемога – головна мета

Перемогу отримують тільки переможці.

Пам’ятайте цю просту тезу.