Чи дають надію на мирне врегулювання на Донбасі нормандський процес і мінські домовленості?

Для чого створений так званий нормандський процес? Чи дають мінські домовленості хоча б якусь надію на мирне врегулювання на  Донбасі?  

Безнадійне безпекове бла-бла-бла

У Мюнхені відбулася щорічна конференція з безпеки. У центрі уваги були проблеми ескалації російської агресії, у тому числі, в Україні, боротьби з ісламським тероризмом та протидії кібератакам.

Питання врегулювання в Україні стало предметом обговорення на кількох майданчиках форуму. Більшість країн Заходу та НАТО підтвердили підтримку суверенітету й територіальної цілісності України. При цьому їхні дії обмежено чинними рамками врегулювання, які прописано в мінських домовленостях. Незважаючи на те, що “нормандський формат переговорів” за участі Німеччини, Франції, Росії та України довів свою нездатність розв’язати проблему, і навіть погіршив ситуацію, пропозиції розширити склад учасників за рахунок США натикаються на небажання Німеччини, Франції і Росії.

Кому потрібний той нормандський процес?

На чергову зустріч міністрів закордонних справ, яку вирішили провести під час конференції в Мюнхені, учасники виділили лише годину. Відповідно, ніхто від неї не очікував будь-яких рішень. За підсумками зустрічі міністр закордонних справ Клімкін констатував, що результатів “практично немає”, є лише кілька заяв, однією з яких став заклик припинити торговельну блокаду Донбасу.Нормандський процес вже нікому не цікавий

Схоже, надії російського керівництва про пом’якшення політики санкцій з боку США після обрання президента Трампа, не виправдалися. Чиновники американської адміністрації в останніх виступах дають зрозуміти, що санкції проти Росії будуть діяти й далі, тим паче, що Трамп не має наміру псувати стосунки із більшістю Конгресу. Хедлайнером антиросійських настроїв виступає сенатор від Республіканської партії Маккейн, який вважає, що Росія “перевіряє на міцність” нову адміністрацію США, підвищуючи градус напруженості на Донбасі та вбиваючи українців. А речник Білого дому Спайсер заявив, що президент Трамп чекає від Росії деескалації агресії в Україні та повернення Криму.

Захід постійно висловлює готовність допомагати Україні. Однак українська влада не пропонує будь-яких нових шляхів припинення війни на Донбасі, яку вона так і не визнала міждержавним конфліктом. Президент Порошенко наполягає на “безальтернативності” мінського переговорного процесу та припиняє будь-які спроби запропонувати альтернативні варіанти. Така поведінка Порошенка призводить до того, що закордонні партнери починають тиснути на Україну з метою виконання нею мінських домовленостей в односторонньому порядку. Крім того, у керівників США та європейських країн виникає спокуса домовитися із президентом РФ Путіним про “пакетні рішення”, в яких долю України буде винесено за межі нових домовленостей. Реакція Порошенка та України у цьому випадку нікого вже не хвилюватиме. Єдине, що утримує західних лідерів від таких домовленостей, – політична невизначеність у своїх країнах і побоювання звинувачення виборців у проведенні ними проросійської політики.

Мирне врегулювання на Донбасі – “нові пропозиції”

Українська влада, депутати та російське керівництво також намагаються побудувати нові моделі мирного врегулювання на Донбасі, які прямо або опосередковано пов’язані зі здачею українських національних інтересів.

Невдала спроба депутата Артеменка зняти американські санкції з Росії

Депутат Артеменко запропонував мирне врегулювання за рахунок державного суверенітету України

Американське видання The New York Times повідомило про те, що депутат від Радикальної партії Артеменко передав колишньому раднику президента Трампа з національної безпеки Флинну свій план “урегулювання” ситуації в Україні. На основі цієї пропозиції американська адміністрація готувала зняття санкцій з Росії. План передбачав виведення російських військ з Донбасу та проведення референдуму з питання передавання Криму в оренду Росії на 50 або 100 років. Посол України у США Чалий заявив, що Артеменка не уповноважено представляти плани врегулювання від імені держави. Окрім того пропозиція про проведення референдуму є, на його думку, грубим порушенням Конституції. Безумовно, сам депутат не був здатний сформулювати таку пропозицію. Отже, за його спиною стоять сили, які просувають цей сценарій.

А що замислив міністр Аваков?

Міністр внутрішніх справ Аваков на зустрічі із блогерами запропонував почати розв’язання проблеми Донбасу з обмеження постачання з ОРДЛО продукції критичного імпорту. До неі він відніс, зокрема, вугілля, а у зворотний бік відправляти деталі для ремонту гірничошахтного обладнання та компоненти для забезпечення роботи шахт і металургії. Один із блогерів констатував, що влада намагається запропонувати Заходу новий план мирного врегулювання на Донбасі. Це якійсь нові мінські домовленості – “Мінськ-3”, замість “Мінськ-1” і “Мінськ-2”, що провалилися. Новий план із громадянським суспільством не обговорювався. Мабуть, міністр і його оточення вважають, що думку громадян із цих питань не варто брати до уваги.

Росія шукає варіанти самоокупносі ОРДЛО

У той самий час, як свідчать матеріали, що з’явилися в ЗМІ і соцмережах, Росія намагається перевести на самоокупність “окремі райони Донецької і Луганської областей” (ОРДЛО). Основним локомотивом економіки “республік” має стати картель “Метенерго”, створений із “націоналізованих” вугільних, металургійних та енергетичних підприємств. Він постачатиме продукцію до Росії через “фірму-прокладку” – Торговий дім. Звертає на себе увагу те, що власники “націоналізованих” підприємств у цьому плані мають взяти активну участь у “відродженні регіону”. Експерти, однак, мають сумнів щодо  розрахунків, наведених у плані, і вважають модель нежиттєздатною.

Мінські домовленості – не компроміс для громадян України

Чи потрібні українцям мінські домовленості у будь-якому вигляді?Фонд “Демократичні ініціативи” спільно із Центром Разумкова провів опитування щодо реакції українців на мінскі домовленості. Як виявилось, українські громадяни не підтримують жодного із “компромісів”, запропонованих владою для досягнення миру на Донбасі. 71 % – виступають проти проведення місцевих виборів в ОРДЛО на умовах “бойовиків”. 68 % – проти амністії учасників незаконних збройних формувань. 60 % – категорично заперечують проти встановлення будь-яких політичних та економічних відносин. Респонденти також відкинули можливість формування місцевих силових структур (59 %), внесення змін до Конституції  про  особливий  статус російської мови (56 %) та самої території ОРДЛО (55 %). Виходячи із результатів опитування, слід визнати повне фіаско спроб влади легітимізувати відносини із “республіками” за типом Придністров’я.

Блокада торгового сполучення з ОРДЛО звузила поле маневру для української влади, Росії, підконтрольних їй “республік” і Заходу у розв’язанні проблеми Донбасу. Блокада викликала шквал заяв усіх без винятку учасників переговорного процесу про необхідність її припинення. Найближчим часом можна очікувати будь-яких варіантів розвитку подій. Він може включати загострення бойових дій і посилення тиску Заходу та Росії на Україну. Метою тиску буде виконання Україною політичної частини мінських домовленостей й організації прямих переговорів із “главами республік”. Я вже писав про можливі сценарії розвитку подій в ОРДЛО у цьому році